Марина Гримич у своєму романі «Вугледар – 2099» зазирає в наше майбутнє. Принаймні так їй здається. А як воно насправді – не знає ніхто. Адже з кумедного прогностичного сюжету виринають добре впізнавані реалії, характери і звички. Дія роману розгортається не в Києві і навіть не у Львові, а у двох непримітних, на погляд сучасного обивателя, локусах. Перший – Вугледар. Сьогодні це маленьке, чисте і миле шахтарське містечко в Донецькій області, а в майбутньому – університетський і технологічний центр світового значення і надсучасна міська агломерація. Друге місце дії – Піски Удайські: нині це скромне сільце в Полтавській області, але в майбутньому йому доведеться рятувати, щоправда, в дуже оригінальний спосіб, репутацію України.